Маріанна Задорожна
Веселий травень піниться бузково
Шукає зірку на п'ять пелюстків
Серед тисячі квітів.
Та сховалася зірка між листям,
Забуте дитинство
З клубочка розмотую стукіт.
Зростає, гуркоче той стукіт
Проламує стіни.
Пролазить в щілини, у голову, серце
І наскрізь.
Квітує мальва
Квітами ніжними,
Малює барви
Там поміж травами
Слухає мальва
Двісті літ пролетіло як мить
Двісті літ - перервали політ,
Не наповнилась чаша
За тобою услід
Двісті літ.
Там, де небо - аквамарин,
Там, де волошки - індиго,
Саторі пливе хмарою
Над полем безмежним.
Порожнє місто
Виглядає розбитими вікнами
Знекровлені вулиці,
Сповнені шурхоту.
Грається вітер?
Мертвий місяць такий блідий,
Мертвий привид в глибинах ночі,
Помертвілий зсилає блиск.
Утопитися в ньому.
Північ.
Просувається водами неба
Зорепадом спливає час,
Ті зорі спадають для нас,
Ніч запали поцілунком,
Серце калатає лунко.
Загадай доки тиха ніч
Магнітний полюс Місячного сяйва
Притягує безсоння.
Доріжкою,
Що вкрили матіоли,
Іти б по променю
Тих пахощів духмяних,
У просинь неба проситься пташа,
А у покоси вже складають літо,
І тихо осінню скимить душа,
У вирій їй не полетіти слідом
Спекотний серпень ще такий важкий,
І знову плаче дощ, весняний як осінній,
Знаходять свій вогонь в калюжах ліхтарі.
Чи зламана печать сувою до спасіння?
Малюнки на вікні офірую журі.
Ранок стікає дощами,
Сльозами - рана
Кривавить незгоєна.
Кличуть дощі
Ідуть за туманами