Маріанна Задорожна
Дощ розриває слова
Змушує до мовчання,
Цензуровані почуття
Замикають між хмарами -
Мокрим папером.
Розлізлися клапті
Зорепадом спливає час,
Ті зорі спадають для нас,
Ніч запали поцілунком,
Серце калатає лунко.
Загадай доки тиха ніч
З клубочка розмотую стукіт.
Зростає, гуркоче той стукіт
Проламує стіни.
Пролазить в щілини, у голову, серце
І наскрізь.
