Олег Мингалев
Деревце на ржавой крыше
Выросло зачем, скажи?
Солнца луч тебя не выжег.
Всё стремишься выше-выше...
Занурений в буття, я – збурений.
А, ну! Мерщій в садок
Де збудував курінь
Де пан собі, не дурень
Де поруч пес кудлатий сяде на задок
Павук між павутиння, у своє занурений.
