Poems by Олена Довганюк

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 › »

Люди йшли з мого життя

Люди йшли з мого життя,

Лишаючи на серці шрами.

І залишились почуття

В щоденнику між сторінками.

Людей,що йдуть, я не тримаю,

Бо знаю,що напевне не дарма.

І тих,що вже пішли не повертаю,

Олена Довганюк

Ти знаєш,як важко без тебе?

Наскільки потрібен мені?

В присутності твоїй потреба,

Тобою наповнені дні.

Як погано без тебе буває

Як серце без тебе болить…

І сум як мене покидає,

Олена Довганюк

Залиш мене на мить самою

Ти навчив мене кохати,

Ти викликаєш дивні почуття

Поки змушували всі страждати,

Ти дав мені нове життя

Ти – дивний світ,в який я поринаю,

Забувши все і назавжди.

І твої очі,які я так кохаю

Олена Довганюк

Слід після себе зітри

І більше в мені не з’являйся

В минулій секунді завмри

І в спогадах ти розчиняйся.

Нікого й нічого не треба,

Повітря лиш треба мені,

Та не обійдуться без тебе

Секунди,хвилини і дні…

Олена Довганюк

Майнуло знов минуле за вікном

Майнуло знов минуле за вікном.

І вже не ріже,як колись давно

Той холод,що проймає до кісток,

Той страх,що зупиняє кожен крок.

У рамках до сих пір закуті

Згадали ми шляхи забуті.

Що казати,що робити? –

Не знали ми,як далі жити.

by Олена Довганюк

Чи ти пам’ятаєш, як легко й бездумно

Чи ти пам’ятаєш,як легко й бездумно

З тобою здіймались до неба?

Як було один нам без одного сумно,

Бо більше нічого й не треба.

Як очі горіли,і з дотиком іншим

Все билося серце частіше

І біль від розлуки ставав ще гострішим

Олена Довганюк

Ти навчив мене кохати

Ти навчив мене кохати,

Ти викликаєш дивні почуття

Поки змушували всі страждати,

Ти дав мені нове життя

Ти – дивний світ,в який я поринаю,

Забувши все і назавжди.

І твої очі,які я так кохаю

Олена Довганюк

Благаю тебе,відпусти

Благаю тебе,відпусти…

В мене сил вже на тебе немає

За коротке терпіння прости,

Та й воно всіх колись покидає.

Тиша та твоя колюча

І нестерпна твоя пустота…

Чому ж ти на стільки болюча?

Чому ти така непроста?

Олена Довганюк

Життя своє, мов книжку я гортаю

Життя своє,мов книжку я гортаю,

Вже всього,що в ній,мабуть,і не згадаю,

Полишу той день,в якім тепер живу

І минулим сторінками попливу…

І мені тепер це сном здається,

Що вже було,не повернеться,

Й немов з прочитаних книжок

Я позбуваюсь непотрібних сторінок.

by Олена Довганюк

Нічого зовсім я не розумію

Нічого зовсім я не розумію.

Що відбувається,будь ласка,поясніть?

Чи відчувати я не вмію,

Чи забула вже як жить?

Чомусь нічого я не відчуваю

Що радістю було – буденним стало

Обличчя рідні забуваю

Олена Довганюк

Трохи боляче мені,ну і нехай

Трохи боляче мені,ну і нехай.

Піду я далі від очей – стражданню край.

Втечу від душ гнилих подалі

І у тиші

Я писатиму в печалі

Свої вірші.

Утечу від долі даної одної,

by Олена Довганюк

Чому мені знову так боляче?

Чом я знову лишилась одна?

І цей біль ріжучий й колючий

Всю мене випаває до дна.

Чаша сліз вже давно переповнилась,

Вже нема чим топити печаль.

Знову я почуттями наповнилась,

Олена Довганюк