Василь Ростовський
Тримали в полоні "на ставку" раба,
Де мужності взяти і сили,
Якась скотиняка крива і ряба
Тебе доведе до могили.
Тихий ранок. Сонце л’ється,
На зупинці – батько й син,
Серце батька гучно б’ється,
В окулярах – мокрі скельця…
Син у батька був один.
Від вирви, до вирви, як сонця промінчик,
Ховає від вибухів навіть камінчик,
Там дітки чекають, вони без води,
А орки стріляють і цілять сюди.
Упала матуся, але треба встати,
Зруйнований будинок. Депутат
Приїхав, щоб зробити свій “відосік”,
В костюмчику, на вигляд – не магнат,
Людських не повернути йому втрат,
Дістав з машини невеличкий кошик.
