Вячеслав Кондратюк
Якось знову тебе я зустріну,
Серце в такт зазвучить, як колись,
В ту нежданну мовчазну хвилину
Я промовлю до тебе: дивись!
Ховаюся у вірш, немов у дощ під парасолю,
У ці швидко написані рядки.
Не хочу чути я тепер твою останню волю
І як наждак шершавіють думки.
