На сотни лет смертей и крови Путин
России даровал от злой души,
Фашизма русского, по самой сути,
Хлебнули старики и малыши.
И равнодушные к беде соседей,
Ежечасно и ежеминутно
Мыслей стаи летят и летят;
Словно пули, в меня и попутно,
Предваряют стих - Господа яд.
Наше робкое, резкое - реже,
Почётный академик, классик мира
— Сто лет живёт его «Вишнёвый сад»,
Богаты книги роскошью Пальмиры:
«Степь», «Мужики», «Иванов» и каскад.
Юмористических его рассказов
Після сліз осінніх різних,
Не чекаючи нестями,
Він летів з ошарків грізних
Білим, справді, з явищ гами.
Послідовно, ряд актави,
Годуйте віршованість слова,
Життя вже вбивають з Кремля,
Там де Царичанка без крова,
Дій захисту хтивого "зе-ь -я..."
Таких разрывов, с интервалом мини:
Лишь четверть полутона, смерти блеф...
- Впервые слышал я, в ночи Пучини
Фашизма от Кремля безумья эф...
В США онемели, Евро в такт сим трелям...
Згадаймо, браття, тих, хто людство боронив;
Про особистий дім, навіки позабув.
Крізь пам'яті благань, пробачили б у тлі,
Хто нас не взяв у вир, залишив на землі.
Згадаємо стократ... - і чаркою, сльозою;
Всі барви осені ніц, є одна,
Крізь попіл лиш червона ще горить...
Днесь, долюбить любов свою до дна,
У калиновім трунку зможе мить.
Пожухлі трави не прозорі вже,
Мегафон, у бакланов на час,
Одолжил седовласый Нептун,
- Прокричал: "Шторм дарю без прикрас!"
И рванулся в затишье лагун.
Покуражился, пляжей удел
Намедни, жизнью не прощён,
Спросил я визави:
"Таинственна ли жизнь ещё?"
- Таинственна, в любви!
Достаток в таинствах вчера,
В Самарканді так сказав мені узбек:
"Люді женскіє - хороший чєловєк".
Люді женскіе, жіноцтвом все ж святі,.
написали всё написане в житті...
Суха, безбарвна, осені краса,
У попіл листя зве, до трунку сливи...
Городина сховалася чи вся,
Вже соняхи з олії, як оливи.
Ворожить небо вітру через край,