Виктор Харламов
Слова не розкажуть про все необачно,
Шукай, не шукай - у кохання є рай...
Немає стежок де в любові все вдячно,
Одне знаю я... - у любові сорай...
Люби... - не буває все просто і гладко,
Он родился в Москве, чтобы в Виннице быть,
Вечно жить в каждом сущем болящем;
"Ледяной анатомии" сущая нить
Лечит в прошлом.., и дне настоящем.
Гиппократ хирургии, профессор всех ран,
Холодная весна, неразбериха
С погодой и теплом, приберегла.,
На месяц, позже, лучшие дела,
Цветения красу! Какого лиха,
Природа отдыхала в марта весях,
Фортуну, днів богиню, словом лай;
Вона найкращу долю обіцяла.
Вульгарний, ще й не вартий слова рай -
Світ покаянь публічних.., все що мала.
Розплата ремесла - жебрацтво зле,
Кохання вчення Бога знає,
На кожнім кроці все святе...
Любов радіє диво раєм,
Вином п'янким "Аліготе"...
Ви під зойк ракетний...
Тільки й бачим сльози Гойї,
трунку щем шляшетний...
Не повернеться ніколи
те що зе пробякав,
бо Тарас з Степаном,
Слабкий мій голос, бо пишу ім'я
Твоє, що найпрекасніше у світі.
Хвалу складає олівець, бо я
Все ж не сягаю слова що в зеніті.
В чарівності щось незбагнене є
На сердце и душе два года рана,
Пустив на самотёк страны дела...
Народ избрал и лоха и барана
В одном лице паяца... Жизнь, была,
Заветных мыслей суд неотвратим;
Взываю к памяти и вспоминаю:
Стремился к многому, хватало зим
И лучших вёсен лет собрал я стаю.
Желанных и оплаканных всё ж дней,
Старый Львов, перед утренним кофе,
Невзначай пошутить захотел:
Дождь, что часто сродни катастрофе,
Оторвал всех от радужных дел.
Полирует столетние крыши,
Всё живёте вчерашним чудом
Федерального толка рабы...
Три столицы Сибири пудом,
Нефть и газ превращают в дабы...
Народ в боргах, бо обирає шлях
Гуртом, чи ні, а все ж таки від Бога...
Хрестив пес... - Володимир Мономах,
Церкви від влади пензлями Ван Гога.
Віками Україну не змогли
