Виктор Харламов
Я, як метелик, до вогню
Летіла необачно рано,
В любов - країну чар та сну,
Де жінку ніжно звуть кохана!
Де кожен день - життя немов,
/переклад з Станіслава Конака/
В уюте чудо - зоопарка
Есть всё что нужно для души.
Киев в пробках замер, Керчь и мост
Пагубный скользит в Азовском море;
Первые морозцы просто горе
Ждёт беда февраль, в снег, в полный рост.
У Днепра короче стало имя,
Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною.., час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою... так , враз,
Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.
Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,
Усім я нехтував, вини мене;
Твої заслуги важко оцінити .
Є зради, у любові... все земне:
Готовий бути з іншими щомиті...
Чужих я часто плутаю в тобі,
Читая все стихи, в любое время,
Но не зимой, когда белеет чист,
Не замысел, а просто чистый лист,
Сложнее... Резвое снежинок племя
Брехня дзеркал бере мене в полон;
Ні, не старий я, юність ваша, пані,
Порукою для мене... Зморшок "сон"
Знайомий з смертю... Від журби погані
Краси бувають риси... Серця раж
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки -
владні.., з сліз дощем.
Очі., за несамовиту
Ты, несравнима с ярким летним днём:
Прекраснее, спокойнее, нежнее...
Май губит зной и бури страсть с огнём
Не долговечна., - лета жизнь на рее.
Небесный солнца лик лукав сейчас:
Мне уютно и тоскливо между дивами Орфея,
Что желать любя игриво, в слове мудрости немея.
У Цветаевой Марины шарм стихов таланта Бога,
Бал словесный Гумилёвой Анны страсти дней в три слога.
Ведут к любовнику, к любовнице,
Поделать ничего не может Бог…
Грех запретив, сам на околице,
У Пушкина свои расклады есть:
В "Чем меньше женщину мы..." знаем, знали
(- Учить Онегина., считал за честь...)
Любовью удивим Её.? - Едва ли...
За сотни тысяч лет у страсти раж
