Poems by Виктор Харламов

Мені зірка на долоньку впала, Запитав її: "А звідки, ти ?" - "Дай перепочину; хвильку - мало, Я летіла з неба висоти." Потім додала (красиве личко...), Як дзвіночок ніби продзвенів: "Не дивися, що я невеличка, Всі бажання знаю я без слів.

Є у тебе задумка маленька, Пригадай що в світі зможеш сам. Найважливіше для тебе - Ненька Не хворіла щоб... Пораду дам: Обмаль часу (?), Ти згадай кмітливий..." - Ні, для мене зайвий довгий час: Хочу я коханим бути милій; Мами вогник щоб життя не згас;

На планеті, щоб не для еліти, Кращі зірки падали з небес, Всі були довірливі, як діти, Бог у душах у людей не щез! Щоб траву, як в давнину косили, Та щодня до місяця несли На руках жінок; любить - щосили... Ще, війни щоб не було, та - мли.

Дружбу тягарем щоб не сприймали, Старість щоб важкою не була, Вірність і любов, сердець хорали, Мудрістю вінчали всі діла; Щоб у ватри полум"я, ще й з димом, Спонукало до пісень, як сад...

Ще я хочу - доньку, краще з сином, Не хворіла Ненька щоб; був - лад.

Говорив я довго, та даремно, Довго, дуже довго душу грів... Зірка - не пробачила(?), не чемно Не дослухала бажань і слів.

Виктор Харламов

К.Марло В.Шекспір Сонет 106

Нам літописи всю красу несуть

З років далеких, старовинних дуже.

Про кращих кавалерів, панн, їх суть ,

Про лицарів... поет писав, мій друже.

Зразки нам дарував від справ, мети

Виктор Харламов

«У бiди зеленi очi… Так." /С. Беликов/

«У бiди зеленi очi… Так. Ти, пробач мед каяття. Втратив кращоi любовi знак — Погляд твiй… згубив життя. Подивлюсь у поле гарне я, Бачу райдугу весiль; Бiль… не вигадку весняну дня… I за що менi цей бiль. Не гадав, нi, просто вийшло так, Як по долi… Зла двобiй; Не менi cорочка вишита, Щоб подобався тобi… I не, ти, зi мною поруч, все ж, Йдеш весела; жартома(?), Навiть в хмарах час не мае меж Плинути крильми двома. Не зустрiлися з тобою ми, — На весiллi… Так давно, Бути зайвим третiм, без вини, Вiк призначенням дано. Ночi, ночi… — в млостi, з слiз дощем, Сон травою шелестять… Тi зеленi очi — урвище(!)… Невiдступнi… нi на… ять."

Виктор Харламов

Первый снег рукой скупой нам брошен

Киев в пробках замер, Керчь и мост

Пагубный скользит в Азовском море;

Первые морозцы просто горе

Ждёт беда февраль, в снег, в полный рост.

У Днепра короче стало имя,

Виктор Харламов

Бойцам спецназов чести

Всего на свете больше я боюсь, что Вы, в бою, Друг друга не узнаете… Вы, — братья(!): России, Украины, песню Вам теперь пою, Забыв., что вы, врагами стали.? Рать., я: Слова, мотивы соберу, простых, не лживых тем, Понятных и глупцу, — ведь крутят вами Политики(!), попавшие во власти дней эдем, И жаждут крови, вас сочтя врагами. Сегодня вновь войной обижен неба жаркий свод, Летят коварно пули и снаряды, Вас обманув, "любя", смеясь, к погибели ведёт Свирепый генерал с НКВД… Вы, рады.? Воюют языком всегда барыги, подлецы ли; Славян поссорить так легко.! — О Боже, Вам говорят лжецы, что нет уж или — или; Соседей южный крест, с мечом, — дороже… Слова, мотивы соберу, простых, не лживых тем, Понятных и глупцу, что крутят вами — Политики(!), попавшие во власти дней эдем, И жаждут крови, нас сочтя врагами.

Виктор Харламов

"А наостанок я скажу" /з Б. Ахмадуліної/

А наостанок я скажу.., А наостанок я скажу: Прощай, люби лиш загадкових... Як з розуму сходжу, чи йду До меж безумства - меж зіркових. Як ти любив.., ти пригубив Любов в загибелі... невдячно... Чи в цьому справа... - все ж згубив.., Згубив, невміло, необачно...