Виктор Харламов
Низьким та підлим краще бути... Так,
Базікам допоможеш недаремно:
Законне все осудять... Зла мастак
У почуттях, що блазень зріє, чемно.
Чому ж фальшиве все - до скону гра,
Люди планеты.., без правды гола,
Истины тень и что ж:
Стирая с Земли города, сёла..,
Ведут к любовнику, к любовнице,
Поделать ничего не может Бог…
Грех запретив, сам на околице,
О, Белла, страсти пилигримы
Нас обвенчали только раз,
Но мы с тобой , судьбой терпимы,
Ещё влюбляемся... в Парнас.
Небесны наши страсти, боли,
Песнь соловья не мёд, а глас господний...
Сама любовь пронзающая рай
В телесной заводи и преисподней...
С ума восторгом сводит... Пой, сгорай!
Поёт стервец, осознанно умело...
Мы голодные, мы нищие, с Лениным в башке, с наганом в руке!"
/ поэма "Хорошо" В. В. Маяковский /
Дети клерков Кремля и артистов России,
Все в Америках, США и в Европе "влачат..."
Моїх очей етюди до лиця
Красі і серцю, все ж фіксують долю...
Всі твої риси - вигадка митця;
Прекрасне бачить - я живу тобою.
Портрет твій в рамі серця, так, мого...
Всесильна в думці сущого буття,
Чому ж ти, Муза , довго не гостюєш;
Нікчемам час даруєш, як сміття,
Чи в силах темних ти, повік тупцюєш.
Без пам'яті чи можна жити... - Ні,
Одиночества тина
Для бессмертия - "Я",
Нам нужна Украина
Друг.., твоя и моя.
Не в удушье снарядов,
Ответственность отпугивает нас
От самого святого на планете —
Любви (!..), огонь которой не погас
И чаще всяких звёзд нам в жизни светит.
Забота, сострадание в любви —
Моя любов то лихоманка днів,
Зве у неволю зранену мрій душу..,
Мій розум, що кохати щиро вмів,
Розгублений... його ж бо чути мушу.
Покинути мене не поспішай,
Не гарно знаменитим бути,
Бо не здіймають нас увись:
Архів зів"ялий, атрибути,
Що з рукописами десь зрослись.
Знай творчості самовіддачу,
