Виктор Харламов
Ти стоїш у вікна, небосхил високий і світлий,
Ти стоїш і сумуєш і не знаєш лиш, чого...
Сумно... - знову пройшов, він пройшов і не помітив
Як ти любиш його, як сумуєш без нього
Розкажи підкажи хіба в ньому мрії втіха
Последняя декада мая вроде,
Хоть врут григорианские их, старт,
Ведь холод тот же, что февраль и март
Дарили как тепло, что ныне в моде.
Є такї краї, земля, де доволі щастя людям,
Там планета звіддаля, заздрить ангелам відлюддя...
Там є хліб, до хліба., все ж, ще й джерельні ріки... Трунок
- Мови кращої., без меж., над зірковий, подарунок.
Когда болит голова - хорошо,
Когда не болит - это очень плохо;
Значит сознание ростом с вершок ,
Или старое, в дырах, с знаний крохой...
А болит голова думами да!
Мои глаза, мечты любви этюд
Запечатлели, сердца позолоту, -
Твой облик., тело... Счастья встречи ждут,
Портрет зовут в любви высокой ноту.
Сквозь мастера глядишь ты на себя,
Як життя доба...
Трунок мрій, чи... - ні...
У когось є Надоба смертна – у мені.
Людьми и счастьем вечно обойдён,
Фортуну осуждаю одинокий
Взываю к звёздам, мой нелепый стон
Все слышат равнодушно, - мир жестокий.
Мне зависти не чужды все дела,
Кобзар - ім"я, що дав Народ,
Не помиляючись ніколи.
Думки його не епізод,
А світ безмежний Бога школи.
Є Моринці, де кріпаком
Намедни, жизнью не прощён,
Спросил я визави:
"Таинственна ли жизнь ещё?"
- Таинственна, в любви!
Достаток в таинствах вчера,
О Победе говорят с молитвой
Чтобы не было других побед,
Чтоб Блокадный Ленинград слыл битвой
Банды Сталина не тет - а - тет...
Чтоб не величали Отчей драку,
Млость глибині століть, лози снага,
Хист мудрого кохання винороба
Вино! Як грає(?), - щастя в тім, жалоба.,
Це келих знає., пензлем від Дега...
Яка з глибин тобі, усім, прийдешнім
Рождественский Его прославил,
Свой "Нерв" издав под зла "запрет"...
Магнитофонный Минарет..,
