останній раз бачила небо о п'ятій ранку.
коли туман, цигарка та перші осінні морози невпинно охолоджували шкіру
тисячі думок намагались вирватись крізь ту фіранку
та не вдавалось, їх ніколи не буває вміру.
а уже вечір, без здорового глузду води та світла.
проте з мігренню, сльозами і купою боргів з хімії.