Володимир Пелехач
для мертвого символом є небесна тінь.
що ховає від зіниць віддалені планети.
безкінечне число невідомих нам життів.
а може зорі - цивілізаційні рештки?
таємничо манить багатьох шляхетна ніч.
Крикливі слова туманять чистий розум.
Через них задихається свідомість.
Верхи на почуттях з реліквійним возом
Важко виїхати козаку з ворожих околиць.
Він думає: захистить багаж сутінкова далечінь.
Жовтий колір лампово горить у вікні.
В небі ледве видно темно-сірі хмари.
Кожна мить приємна до нестями на зорі.
Не хочу, щоб знову вкрили небо сині барви.
Хочу в коконі закутатись з думками
Давай! Дратуй і викликай огиду далі!
Ми скажемо всім, що порізи - це хна.
Замінимо одне одного копіями оригіналів,
Зашиємо рани, та не забудемо імена.
Бо коли і де б, і з ким не грались,
