Владислав Висоцький
Коли любив одну здавалось щастя більше буть не може
Забув її я з часом
Так тяжко так крізь силу
Все ж забув, бо полюбив я другу
А з часом зрозумів що не те
Зараз влюбився
Принцеса красива як літні ліси
Чекаю коли ти відповіси
Закохала в себе навіть на відстані
Чекаю тебе ніби кораблів на пристані
Пам'ятаю моменти коли були одні
З тобою був як лицар, але без броні
Осінь, вечір здається не час кохання
Це ж не квітуча весна
Осінь це час депресій, зітхання
Бо закохала мене та краса
Дута куртка, бо уже холодно
Блище зима птахам уже голодно
Красиві були моменти
Такі ж як в нічному небі комети
Здається любив її справді
Але сидимо ніби на різному ряді
Міг би провести я темні обряди
Але хай вони разом будуть раді....
Походу осінь
Хворіти почав часто
І кохати знову
Зелений чай п'ю уже як воду
Щоб могти вийти побачити її вроду
Вона далеко
А очі її як ліс
Такі ж красиві невинні
Ну для чого туди поліз
Ніби в погреба винні
Напився краси я сповна
Але мені було мало
Сидить панк і курить в вікно
Він життя прохавав давно
Зрозумів він що більшість людей
Це гімно
Зрозумів що вирвали щось із грудей
Всю любов....
Білявка красива сиділа напроти
Думав чи познайомитись вона не проти
Сказати щось боявся, але це було недовго
Хоч це сестра дівчини друга мого близького...
Прогулялися трохи
Здається холодно було
