23.11.22 22:54
Світла у місті нема.
Довкола панує пітьма.
Холод вороже заходить у вікна.
Променів ранку чекати довіку.
Вій генератора стих у подвір’ї.
Київ ніколи не був таким тихим.
Погляд свічок із сусідніх будинків
теплу надію дає до світання.
Темрява не обірве сподівання.
Страху нема. Є хвилювання.
Чи всі вже дісталися дому в цей час?
Чи встигла швидка, промайнувша повз нас?
Чи вижили люди, яких зачепило
ракетою в їх житловому будинку?
Чи буде зв’язок подзвонити коханим?
…Війна не дає нам ненависть саму.
І злість і страждання, і втрати і біль
породжують також любов у нас всіх.
До рідних, до друзів, до міста твого.
До тих, хто боронить свободу його.
Переоцінка усього буття -
цінуєш ще дужче любов та життя.
Хай зникне та пошесть з терен України.
Ми виженем їх, ми як ніколи єдині!
Єдині в любові, сміливості й вірі.
Безпеки нам всім і Слава Україні!