№5
Забирай її, бо вона точно твоя.
Твій голос, твій морок, і тіло, й безодня.
Що я? А що я? Мене вже нема —
Я sitcom-ний пілот, fuck-up епізодний.
Тримай її, бо так хоче вона.
Я? А що я? Я птах, я дрон, я літак безпілотний.
Мої аеропорти спалила війна,
А ці злітні смуги будують так довго.
Тримай її, бо вона ж завжди й твоєю була.
І вчора, і зранку, і коли ми були разом.
Ти тут був постійно в найглибших думках —
Це я збував тебе кожного разу.
Ти не зможеш із нею, як міг з нею я.
Та вона обирає душею, не тілом.
Я лечу поміж хмар у грозу навмання,
Чорні скриньки, як згадка, про те, що хотіли.
Тримай її, бовдуре, до свого останку.
Цілуй її, гнидо, так ніжно й як треба.
Не звертай уваги на фюзеляж і уламки,
Я довго летів її небом.