729й день війни (65)
Останній поверх спального району,
нічного міста, мокрої весни.
Попіл з цигарки пролітає зону,
де затуманило усе від днів війни.
Скільки ще днів нам пощастить заснути,
прокинутися зранку, до вікна дійти.
Із філіжанки каву відсьорбнути,
і сонце поміж хмарами знайти?
Тривога для нас стала мов реклама,
але нажаль каналів тут нема.
Вже ніби звикли чути з телеграма,
тривога розповзлася, мов чума.
