А я пишу й писати буду
а я пишу й писати буду….
люди, пиво…і трава…
не забуду…
може з блуду
перетворю все в дива.
захлинатись від дихання
і ридати від свободи…
помилки, стежки, страждання
нові і старі пригоди…
що ти? хто ти?
звідки і куди?
з понеділка чи з суботи?
скажеш “стій” мені?
чи “йди”?
ти – людина.
я-щось інше.
незнайоме й не просте…
ніж кісток мішок я значно більше
ще і серце не пусте.
всіх міняє так довкола
те, що ЛЮДИ “життям” звуть,
а я людиною не буду
в мене є свій шлях і суть.
ви міняйтесь.
вдовольняйтесь.
хочете, й щасливі будьте.
лиш з очей кудись дівайтесь
і всі речі не забудьте.
я буду йти у кедах рваних,
треба бєрци взую й каблуки.
не потребую я усіх вас “странних”.
є поруч ті, з ким в нас одні думки.
