а я шукаю знову чебреці
а я шукаю знову чебреці
в осонні, що на двох… і там шукаю.
самотня душе, повна виднокраю,
свою довіру продала по чім?
по чім… і не бентежусь – не живу,
а тільки марю травами й тобою,
тобою й травами. і знаю трохи болю...
вдихнув, либонь, спокуту дощову
ще до дощу, бо дух отой – вже гнів.
тобі, самотня душе, чи не знати:
чого вартують відголоски ватри?
чи чебреці прозріли од вогнів?