Б. Ахмадуліній (Переклад з Є. Євтушенка)
Що відбувається зі мною,
Мій друг до мене ні ногою,
А ходять, в метушні мети,
Різноманітні, та не ті.
І він не з тими ходить знаю,
Ще й розуміє - полишаю...
Що розбрат наш не є святим,
Обидва мучимося з ним.
Зі мною ось що.., так, зі мною,-
Не та до мене йде земною;
На плечі руки лиш мені
Кладе... і все як уві сні.
А в тім, скажіть же ще.., на Бога,
Яка в обіймах жде тривога;
Та, у якої вкрали душу,
Помститься, - я їй вірить... мушу.
Хай не відразу вже відмовить,
А буде жити у борні
І несвідомо прийме сповідь
Когось далекого собі.
О, скільки їх, що Богом дані...
З непотребу зв’язків, та дружб,
Тих, - вимушених, у коханні
Зв’язків палких з любові душ.
Куди подінусь наодинці:
Прийди, будь хто, скоріш, поруш
Поєднаність сердець чужинців,
Близьких.., поневіряння, душ.
