батьки-засновники...

батьки-засновники

адамоєви спокус

виходять із затінку на сітківку

у повінь соку в утробах яблук

з почерствілою до опівночі

осугою денного світла на шкірці —

чорною печаллю фарбованою в блонду

яка залицяється мов рана до сестри милосердя

й атлант відпрошується

на п’ять хвилин у вбиральню:

потримайте поки якщо вам не важко —

а нам ще й як важко

з наших пучок вітри видоюють ніжність,

наші птахи тріпочуть крильми в фазі швидкого сну,

наші квіти прорізуються лише на камінні,

на голосах сушаться розвішаними

бліді поганки мовчання,

рапаві серця номінуються на шво року…

гей атланте ти бува не заснув там? —

плечі синіють,

несправний цвіркун заїкається,

вірші складаються наче списки

пропалих безвісти нас

15.10.23