Чайка
Я – чайка, що кружляла над життєвим морем.
Тепер на березі стою з своїм невтішним горем.
Поранила я крила на уламках щастя,
Тепер незнаю я – чи швидко вже злетіти в небо вдасться.
Дружила з вітром я і сонце мене гріло,
І разом з зграєю птахів я все у вись летіла.
Та вдарив грім і блискавка пройшла крізь душу,
На дно я впала – але знаю, що піднятись мушу.
Тому що я рибалка, що добуває їжу,
Смачну, поживну і завжди ще свіжу
Для діточок, які вже звикли, що у них є мати,
Тож на уламках щастя – я храм новий розпочинаю будувати.
***
