Чашка
Тебе ковтне лиш темрява серванта,
Та перетравить у ідею міри,
Тому наполовину відчинив дверцята,
Бо я не підліток, тож краще половину.
Я не де Сад, та змушений покласти
Тебе на стіл, дивитися як хмари
Впираються у стелю щоби вкрасти,
Твою увагу, поки заливаю
У твій порожній та вологий всесвіт -
Окроп, в становленні лише циліндр,
Що вабить доторкнутись новий досвід,
Та мочка вуха шепче, що не треба.
