Чому саме мені?
Не раз я думаю, чому Бог дав саме мені?
Самотність й насичені ще кольорами дні.
Дав очі, щоб я бачила красу ще світу,
Й велику душу сонцем обігріту.
Напевно, зрозумів, що вмію я кохати,
Добро робити й ночі недоспати.
Боліти за дітей усіх як за своїх,
Як мати душі зігрівати їх.
Ще дав родину ― чисте джерело,
Й чудових ще батьків, які посіяли моє зерно.
Я їм вклоняюся низенько до землі,
За всі чесноти, що живуть в мені.
Бог випробовує щодня мене,
Буває, що без міри щастя сипоне.
То поведе по стежці болю й суєти,
І я радію, що на ній є ― я ― спасенний Ти.
***
