Дерев'яна парасоля (101)
У деревах, за каштанами, кленами,
я ховаю себе від дощу.
Проживаючи миті за сценами,
думи легкі вже не відпущу.
Кожна крапля, що падає з неба,
відчувається ніби пір'їна.
І у цьому є наша потреба,
у весняних калюжах країна.
Як любов рахувалась краплинами,
над тобою повисла б злива.
Все навколо розквітало рослинами,
до краси і природа чутлива.
