Не зловити і не відпустити,
все тому, що не знаєш як —
тане ніч павутинням сивим
в запорошених болем снах...
Та залишився чай з лимоном,
перший щебет ранкових пташок,
і примарний відбиток дому
у безмежнім потоці часток...
