Для цього був створений холод
Коли навкруги все стихає,
І зима приходить під стіни,
Я чекаю моменту тебе обійняти,
Аби затулити собою холодні місцини.
Я в бажанні такому давно,
І не маю сили терпіти,
Бо любов варта всього,
Як і розстелені на полі бою квіти.
Поки тут за тебе страждаю,
Я читав Жадана й Стуса,
І бачить сам Бог — тепер,
Через тебе смерти не боюся.
Приготуй для мене хустину,
Як колись віддавали дівки,
Коли у бою загину,
Нею накриють мої останні рядки.
Для цього й був створений холод,
Щоб душа тверезо о-сміліла,
У темному місті без світла
Вона, нажаль, тобою п'яніла.