Для героя
Відпускавши руку розлуки,
Зробиш перший крок.
Він хотів літати, тепер лиш в раю.
Скріплені долею дві стежки, проведуть..
Проведуть до молитви, до часу, до правди.
Біль- це можливість забути, забув.
Обізнаний криком, звернувши на мить,
До майбутнього, віра мовчить в серці.
Тиша почуттів огорне його душу,
На себе приймеш хвилі.
Ти здатен, бо можеш!
Все буде, не буде тебе, сумно.
Допоміг на роки, скоро зміниться.
Крапка в історії покаже кінець,
Поставлю три, просто мовчи, буду поруч.
Немає слів, ти- життя.
Пірнути хотілось в джерело маленьке,
Глибоке як слово, тема твоя непроста.
Не відпускай свого, тримай відчуття,
В собі знайди мить, я допоможу тобі,
Не мовчи, дай волі думкам.
Присвятити вірш хочу тобі, та не здатен.
Не вистачає мене, донести до інших ідею,
Відчуваю стрічкою твоє серцебиття.
Розшматував на два кольори мої очі.
Ти не хотів героїзму, співчувань, чи сліз.
Мріяв стати людиною, завжди нею був.
Чарівними словами писав про безплідні землі,
Надихав з кожним подихом, чарівний.
Безперечного спокою тобі, назавжди.
Я буду пам’ятати про тебе, про твої вірші,
Залишайся в душі…
