До долу хилиш свої очі
До долу хилиш свої очі ―
Від мене ти збираєшся піти.
Та не спитав ти, чи я хочу,
Життя з тобою зберегти.
Ти думаєш, що все дається легко,
Що все повинно бути мов ві сні.
І ти не знаєш тих доріг далеких,
Які доводилось комусь пройти.
Для тебе все в житті можливо,
Але тобі відомо лиш момент.
Ти думаєш, що все завжди красиво,
Але життя ламає все ущент.
Усе колись що почалось,
У скорім часі знайде край.
І здасться все, що відбулось,
Минулим, що ми знали зазвичай.
Але минуле ― це не просто так,
Бо ми вкладем собі у путь,
Згадаємо як новий смак ―
Те, що не змогли забуть.
І будемо жаліти про життя ―
Себе картати будемо весь час.
Колись не думали про майбуття,
І помилку зробили, хоча й раз.
Ти знаєш мої очі і думки,
Ти вивчив мене дуже добре.
Вдалось мені до тебе донести,
Що іноді і щастя шкоде.
Душа твоя вертається сюди,
Ти думаєш про те, що робиш.
Тепер ти знатимеш завжди
Що треба міркувати, як відходиш.
Подумай перед тим, як йти,
Зваж усі "за" і "проти".
Обдумай, що для тебе є важким ―
Піти назавжди чи дійти приємной згоди.
Ти вирішив ― ти можеш йти
Іди у напрямку, який вважаєш вірним.
Але запам'ятай на всі свої роки ―
Життя ніколи не бува покірним.
