ДОБРОГО РАНКУ...
Привітного раночку, любий. Доброго ранку.
Поглянь за вікно, там птахи вже розбурхують двір.
Чарівно срібляться, скупалися трави в серпанку
Й безшумно скидають на землю тремтливий убір.
А клен, подивись, притулився гіллям до берізки.
Їх вітер обняв був, повідував байки свої.
Глянь, сонце встає, над водою розсипало блиски,
І трелі в діброві. Не змовкли либонь, солов’ї.
Повітря насичене, пахнуть росинки квіткові.
Відчув від червневої луки густий аромат?
А вишні, дивись, спалахнули, як свічі воскові….
Я каву ковтаю й на чорний дивлюсь шоколад.
А я в твоїх снах чародійкою знову літала,
Втомилася трішки, злих духів прогнала від нас.
А музику в серці почув? Я ось-ось надіслала,
Заповнити простір безмежним коханням сповна.
Спитаєш звідкіль про все знаю? То магія вічна.
Любов – всюдисуща, чаклунство не завжди земне.
Спокуса пізнати тебе, ціль мети символічна.
Скажи, ти насправді, як спершу кохаєш мене?
Оранжевим золотом небо малює хмарини,
Вся ніжність червнева в дощі розплескалася вкрай.
Ти знаєш, ми досі в дорозі, як ті пілігрими,
Будь поруч, коханий, й нікуди один не зникай.
