дорога знову веде у дім
я знову стою на порожнім балконі
на ньому правда, на ньому смерть
не хочу завтра, не хочу сьогодні
від вчора маю мізерну чверть
товчена хвилями і степами
рознесена потягами по землі
вогнями, горбами, дурними вістями
бажаюча десь опинитись в теплі
кусай мене, сонце, гризи до красна
я рада болі, вона про злість
вона про сили, вона про страшно
вона про смисли, вона про міць
мала альтруїстка схотіла жити
скурить півпачки, скрутить прямі
до крові битись, до кашлю вити
писати фарбами на ярмі
я знову сиджу на підлозі у ванній
на ній спокійно, на ній тошнить
ганьбиться літерами мовчання
загасле світло сильніш чорнить
тупе безсилля, засохле море
дорога знову веде у дім
у рідні стіни, у рідне горе
ну і чорт з ним
чорт з ним
07.07.2024
