Двоє
Зеленоокий птах на підвіконні,
Чекає ранньої весни,
Моя душа — твої долоні,
Мої вірші — твої казки.
Тихенько пісню заспіває,
Та бура пташка на вікні,
Невже той попіл ще палає,
Що десь залишився в мені.
Давно забув я, як радіти,
Забув, як ранок зустріча,
Ми сміємось, неначе діти,
І слухаємо спів сича.
Листя у лісі зеленіє,
Ти подивилась у вікно,
Щось у середині так гріє,
Нехай би вічно там було.
