Ейфорія
Плаче небо в розпачі думок,
Стеле осінь золотий свій килимок.
Накивати п’ятами хоче тепло,
Що у душу літом залягло.
Хочеться закрити усі двері і віконця,
І не випускати із душі проміння сонця.
Так ще хочеться у ейфорії цій побути,
Смак той щастя ще раз пережити і відчути.
***
