Фенікс
Вже вечір, та ще щось світає
На краю, та що ж це палає?
Птах дивний із золота в серці
Свій дух знову збирає.
Розбитий у попіл ще в день він лежав
Не сам по собі при землі крила склав.
Чиєюсь виною він пав не від бою,
Від ран не по тілу, з цим бій не під силу.
Збирається попіл, згортається прах,
Полум'я й іскри у формі як птах.
Злітає у небо новая зоря,
Пристрастний вже дух до смертельного болю.
