ГОЛОС ЛІТА
Хто чув, як Літо галасує?
Воно щебече та бринить,
То верещить, то лементує,
І не вщухає ні на мить!
І делікатного естета,
Зачепить його дивний спів.
І музиканта, і поета,
І найвідоміших митців!
Ці голоси нам всім знайомі,
Ми любимо з дитинства їх.
Як дошик плескає в долоні,
Та капає із мокрих стріх.
Як човник воду розсікає,
Й вода хлюпоче з під весла.
І пісню дівчина співає,
Бо закохалася вона!
І як гудуть сердиті бджоли,
Й дерева шепчуться в гаю.
Пташиний щебіт чуть довкола,
Так є, мабуть, в святім Раю!
Струмками звуки оживають,
Басами джмелики гудуть.
І цвіркуни не замовкають,
І жаби перегук ведуть.
Шумлять на вітрі очерети,
Карась по рясці б’є хвостом.
І я, пишу вірші - сонети,
Й скриплю руко́писним пером.
