Горить палає небокрай
Горить палає небокрай
Вогнем що душі непокоїть,
Те чи то пекло чи то рай
В них сум'яття тривожне коїть.
То сяє вічність вдалині,
Усім про себе сповіщає
Що у безодні в глибині
Ніщо нікому не прощає.
За кожний гріх, за кожний крок
Відповідальність неминуча.
Суворим буде суд зірок,
А кара люта і пекуча.
А хто не відає про те
Чимдуж до сяйва поспішають
І все що у душі святе
Із грішним поспіхом мішають.
Замало світла на землі
Тому хто сяйвом неба марить,
Небесні зваблюють щаблі,
А у житті постійно хмарить.
Бентежні душі бунтівні
Не мають спокою в гордині,
Мов той прочанин у човні
Пливуть вклонитися святині.
Чатує вічність на усіх,
Звіряє із думками справи,
На кожний гріх, на кожний сміх
Зорить крізь полум'я заграви ...
07.05.2021
