Гріх
Своїй лихій піддавшися природі,
Згубивши світ в очах своїх,
Я пла́чу по утраченій свободі,
Вимолюю найгірший гріх.
Нехай душа моя знов буде чиста
І я забуду грішний жаль.
Нехай небесна синь і біль искриста
Розвіють ту́гу і печаль.
Немає щастя більшого над спо́кій,
Ні втіхи над тверезий ум.
Солодкий плід на парості високій —
Ніщо супро́ти я́сних дум.
