історія
Я блукаю в античних містах
І вивчаю колір одягу імператорів,
Але думками я в тобі.
Краще я б пізнавала тебе.
Як ти пахнеш і як вивчаєш мене,
А не дурні поліси і колонії.
Картаю себе за всі думки,
Але не можу перестати думати.
Про тебе, про те, що може бути.
Про те який ти коли твоє волосся мокре,
А дихання важке і гаряче.
Як ти звисаєш наді мною,
А я ледве ковтаю повітря.
Як твій подих стає моїм,
А мій твоїм, як ми переплітаємося.
І в моменті ми стаємо одним цілим,
Бо нічого більше не є важливим.
Лише ти і я тут і зараз, а світ ніби спинився.
Але поліси витісняють все.
Чи це наша нерішучість…