К.Марло В.Шекспір Сонет 116
Перешкоджати шлюбних уз медам
Так безрозсудно, для любові... Наче,
Зі шляху серця істину додам,
Обставини шануючи... Юначе,
Вчорашнє не покличуть у буття,
Змітають бурі пил сторіч, закони;
Блукає все, і тільки почуття
Не жалюгідні, знають обертони.
Любов не блазень часу, може серп,
Що швидкоплинність вічну жне у долі...
Єдиним помахом... Все для потреб
Душі.. - секунди часу знають кволі.
Без вад нема брудних, фальшивих слів,
Любові у віршах..; в нас - щастя спів.
