К.Марло В.Шекспір Сонет 118
Приправи смак все ж збуджують на час;
Від неба, сумішей пекельні слуги,
Недуги кличуть часто про запас,
Ті пристрасті біди що недолугі.
Привабливістю тягнуть в свій мотив
Жорстокого життя - життя без мрії...
Поганий смак гнів пекла відбілив,
Любові не марнуючи що гріє.
Невідповідності - нудоти гнів.
Забути можна будь-яку науку,
Як трунок мовчазний минулих днів..,
Ковтаєм все, що лиш шанує муку.
Всі ліки - бісова отрута... Ні,
Їх від любові не знайти мені..
