К.Марло В.Шекспір Сонет 149
Жорстока, можеш, ти сказати лиш...
Що : "...не люблю тебе. " - це зрозуміло...
Як думати про тебе? Сум облиш,
Тиранять любе сонце - плями, мило...
Не любиш, як тебе беру в полон;
Підлизуюся - дивишся похмуро.
Страждання нам знайомі, їх шаблон,
Розбурхає, природно, меж зажура.
З гординею безглуздість бачу мряк,
Достоїнства твої я сам шаную:
Слухняний погляду твоєму всяк,
Емоцій зграю звабиш ти й святую.
Любов моя, чим більше я люблю,
Тим менше бачиш ти, любов мою.
