К.Марло В.Шекспір Сонет 150
Де, звідки стільки сили ти береш,
Щоб панувати палко... що накоїв:
Очам не вірю власним - брешуть з меж
Де світле світло денне... - отакої!
Так нескінченні ворожбою зла
Упевненість і влада, сни гріховні...
Все ж, я прощаю чорні справи.., мла -
Твій гріх, чесноти лиш прекрасні ззовні.
Є ворожнеча, ні, шукай і все,
Бо ніжність в грудях, охолоне раптом...
Люблю я те, що всі клянуть в есе,
Але мене ти не суди... з слів тактом:
Любові гідний кожен, хто своє,
Коханню... серце чисте віддає.
