К.Марло В.Шекспір Сонет 23
Актор поганий забуває роль
Від страху, неодмінно все ж нервує.
Істотою керує лютість доль,
Та надлишок від серця щастя... Всує
Я забуваю ритуалу сіль,
Відповідальності оскому страху...
Любов слабка коли відсутня ціль
Знань, з книг що вже пізнали долю шляху.
Чарівними для серця і душі
Німими від любові нагороди
Словами, мову щастя не спіши
Пізнати, ще й без певної нагоди.
Навчися сенс відчути "так", чи - "ні",
Любов сприймає чарів суть в борні.
