К.Марло В.Шекспір Сонет 27
Від турбот поспішаю у ліжко,
Відпочинку там щастя бринить...
Розум мій, відпочинь; тишком-нишком
Не гальмуй праці кращої нить.
Подолати думок кращі ролі
Гарно; спокій знає мета ділова.
Серце гріють до шалу готові
Всі миттєві думки та слова.
Викриваючи душу лелечу,
Очі в темряві гинуть сліпі...
Остогидлу ночей порожнечу
Не подінеш нікуди... Спи, спи...
День до ран припаде ще сапфіром,
А вночі пам'ять розум рве з тілом.
