К.Марло В.Шекспір Сонет 41
В свавіллі вчинки милі все ж твої.
У серці не завжди одна ти, лише;
У пишності твоїй, як у імлі
Спокуси.., мрії знають кращі виші
Прекрасних і в облозі певних днів.
Свого сягнувши, і мене обравши,
Ти, домагаєшся любові слів...
Ти, краща, та миліша, може й завше.
Не можу суперечити брехні...
У володіннях з певною красою,
Безпутна окупація, чи ні,
У буйстві мить, до зради, чинна злою.
Дві помилки, напевно, визнаю:
Любов - гірка, та краща з меж жалю.
