К.Марло В.Шекспір Сонет 45
Є елементи від небес, вогню,
В тобі, є ще й від мене... Завжди слово,
Де думка прибуває, бороню;
Чи зриме, але в нім твоя основа.
Посольство від любові, що в тобі,
Моє, є в нім життя з всього святого.
Посли живуть душею й у журбі,
Спустошивши мене, зірки... Не ново,
Водою залишитися в землі,
Яка занурює у смертну днину
Cну меланхолії... Там, вдалині,
Мені потрібна звісточка. Не згину,
Дізнавшись, що здорова ти; шлю знову
Послів любові - вгамувати змову.
