К.Марло В.Шекспір Сонет 49
Приходить час, малює вади в нас,
Всі прикрі, бо такі помітні, гарні...
Любов рахунок нам надасть не раз,
Відхрещуватись, спроби майже марні.
Чужий раптово пройдеш жваво шлях,
Торкнешся ледве словом - погляд з аду.
Все сонячно-зрадливе, просто жах,
Холодне, мов та гарна крапля яду.
Секунди солодощей марні в тій
Любові, що слухняна.., як нівроку.
Причини є. Засвідчуй, та убий
Надії світло в сумнівах, мороку.
Враз, захист не до чого їй, йому -
Любов минулу кидають в пітьму.
