К.Марло В.Шекспір Сонет 52
Багач я. Де ж скарби усі мої,
Ті, заповітні, у любові кращі?
Любов'ю повсякденно не труї,
Ледь виринаючи з "багатств" тих пащі.
Де у свята урочисті горять
Сни, винятковості є "рідко", завше
Є скупість діамантів, їх печать...
Барвиста... Що коштовне - то не ваше.
Чи збереже час кращу тебе, ні..,
Подібну чарівному сну - орлицю?
Торкаючись, рук люблячих, в борні,
Усе прекрасне знайде слів дрібницю.
Брехня тріумфу тіло скорить вмить,
Без почуття любові., що болить.
