К.Марло В.Шекспір Сонет 64
Спотворені рукою часу, все ж
Продажного, такого відчайдуха..,
Багатство з бідністю не знають меж:
Землею все зрівняється "по вуха".
Все, передбачуємо сотні літ:
Є бронза вічна, й та старіє навіть...
Пожадлива людина "гріє світ",
Біди силенна-сила світом править.
Прекрасних королівств журба свята,
Народжених новітніх Карфагенів....
Не обирає засобів, як та
Брудна війна, що вади знає генів.
Смерть, люблячі, бере нас наче гнів,
Не дивлячись: чи кращий.., чи з панів.
